"Kulturerbe in der Region Rivne: Vergangenheit, Gegenwart, Zukunft"
6. Konferenz zum Gedenken an Borys Wosnyzkyj.
Шості читання пам’яті Героя України Бориса Возницького.
Europäisches Kulturerbejahr 2018
Im Kulturhistorischen Museum des Rivnensker Gebietes hat in diesem Monat die 6. Konferenz zum Gedenken an Borys Wosnyzkyj stattgefundet. Wosnyzkyj wurde 1926 im heute ukrainischen Oblast Rivne geboren. Er war ein ukrainischer Kunsthistoriker und Direktor der Nationalen Kunstgalerie Lviv. Wosnyzkyj starb 2012.
Das Thema der Konferenz war "Kulturerbe in der Region Rivne: Vergangenheit, Gegenwart, Zukunft". Teilgenommen haben Wissenschaftler der Museen aus der Region Rivne. Ein Schwerpunkt der Diskussion war die sorglose Haltung gegenüber Kulturdenkmälern, die seit langem sowohl Wissenschaftler als auch die Öffentlichkeit alarmiert hat. Es wurde die Frage erörtert, wie man mit geringstem Aufwand und wenig Geld die gefährdetsten kulturellen Zeugnisse von der Urzeit bis zum frühen 20. Jahrhundert – wenn schon nicht restaurieren – so doch in ihrem aktuellen Zustand konservieren könne.
Шості читання пам’яті Героя України Бориса Возницького.
16 квітня 2018 року в Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулися шості Читання пам’яті Героя України, нашого земляка Бориса Возницького. Саме 16 квітня 1926 року, 92 роки тому, він народився в с. Ульбарів на Рівненщині.
В Читаннях взяли участь науковці музеїв Рівненської області: с. Пересопниця, с. Пляшева, міст Острог, Дубно, Рівне.
Темою Читань була вже дуже болюча проблема в нашій державі, яка стосується збереженню пам’яток національної культури: «Культурна спадщина Рівненщини: минуле, сучасне, майбутнє».
В доповідях всіх учасників звучали факти недбалого ставлення до пам’яток, які вже давно викликають тривогу і науковців, і громадськості. І це при тому, що необхідні норми і документи дотримані. Проте відбувається повзуча атака будівельників на унікальні пам’ятки – з’являються все нові комплекси і центри просто на місцях існування багатошарових поселень, від доісторичної доби до початку ХХ-го століття. Прозвучали й риторичні запитання від науковців, на які хотілось би почути відповіді.
Поділилися музейники і досвідом, як обійтися мінімальними зусиллями і коштами для того, щоб хоча б не відреставрувати, а законсервувати ті об’єкти, які перебувають у плачевному стані.